с.Дземброня Верховинський р-н Івано-Франківська обл.

Дземброня (до 2009р Берестечко) Це село, найвисокогірніше в Україні, розташоване на крутих схилах Чорногірського хребта. Із Дземброні починаються найкоротші гірські плаї на гору Чорногора (Піп Іван) з руїнами двоповерхового кам’яного будинку і вежею астрономічної обсерваторії на вершині. Гуцули вважають Чорногору своєю священною горою, на якій у давнину знаходилося язичницьке капище. Як відгомін тих далеких часів, тут збереглася давня народна традиція масового сходження на Чорногору в ніч на Івана Купала. В гірських лісових хащах Дземброні в минулому водились зубри, які і дали назву селу. Кілька десятків років у Дземброні на присілку Степанський, звідки відкривається живописна панорама Чорногори, щоліта жив і творив відомий український графік Ю. Якутович, який був художником кінофільму „Тіні забутих предків”.

Рада - Бистрецька сільська рада. Населення 245чоловік. Поштовий індекс 78707. Телефонний код +380 03432. Водойма - Чорний Черемош.

стаття Оксана ЗЬОБРО Високий Замок
Дземброня: руками в небі, ногами у землі, а навколо – гори, гори, гори...

Село Верховинського р-ну Івано-Франківської області Дземброня з якого боку не глянь – дивовижне й оповите легендою. Чимало українських письменників, зокрема представників так званого «станіславського феномену», надихалися нею і згадували її у своїх творах. Усі дії роману «Згори вниз» Тані Малярчук відбуваються у Дземброні, неодноразово писав про неї і Тарас Прохасько. Це село - найвисокогірніше в Україні, розташоване на крутих схилах Чорногірського хребта. Це точка відліку і пункт призначення для численних туристів, які не уявляють свого життя без гір, бо саме нею традиційно починається або завершується мандрівка Чорногірським хребтом. Зрештою, це просто чарівне місце, наскрізь пронизане автентичністю, особливим гуцульсько-гірським колоритом. Це своєрідне місце на межі – здається, до неба рукою подати, але корені села міцно засіли в землі, а тіло його пронизане водами річки Дземброні та численними струмочками і рівчачками.

Дземброня романтична

Дзембронею Дземброня була з давніх часів, та за радянських часів її перейменували на Берестечко і лише торік повернули автентичну назву, бо до нової ані мешканці села, ані туристи звикнути так і не змогли. Та й сама назва «Дземброня» дуже пасує цій місцевості. Тут тобі і спокій та ясність духу «дзен», і гірська норовливість «броні», і воркотіння річок «мбр»... Одна з легенд походження назви села, яку розповідають дзембронці, така: колись, коли там, де зараз Дземброня, були лише гори й полонини, неподалік, в Ільцях, жив польський пан, який мав дочку Броніславу. Поїхала дівчина в гори, та й не повернулася. Послав батько своїх слуг-гуцулів шукати дочку. А оскільки ті польської мови добре не знали, то й гукали вони не «Gdzie jest Bronja?», а «Ґдзє Броня?». З того часу цю місцевість, річку, яка нею протікала, одну з гір, а згодом і село почали називати Дземброня. Одна з найвизначніших вершин над Дзембронею – гора Піп Іван. І хоча на картах її назва пишеться саме так, селяни інакше, як Попіван, її не називатимуть. Кажуть, що про жодного попа ніколи не йшлося, натомість на горі завжди настільки сильний вітер, що, здається, він безупину співає та попіває між камінням – звідси й Попіван. На вершині гори - колоритні руїни польської астрономо-метеорологічної обсерваторії. Мальовничих місцин, полонин, озер і вершин у придзембронні не бракує, та й у самому селі колорит неймовірний. Чого тільки варта мова дзембронців, що не лише пронизана говіркою і діалектом, а й м’яка і тепла: тут кажуть не «вода», а «водичка», «травичка», «ягідки», «корівки»... Може, то гори надихають на такі мовні пестощі? Погода у Дземброні гірська, а отже, непередбачувана і примхлива. Та у цій своїй примхливості вона іноді вибудовує власний і досить точний графік. Зранку – молочний туман, вдень – сонце, після обіду – гроза, блискавки, грім, ввечері – медова прохолода і тиша...

Дземброня туристична

Попри те, що, на перший погляд, Дземброня розташована чи не на іншому краю землі, у прикордонні, дістатися до неї не так вже й складно. Головне, запам’ятати основні пункти маршруту. Починати мандрівку треба в Івано-Франківську або Коломиї, тоді їхати у Ворохту або Верховину, а вже звідти у село Ільці – від них і до Дземброні недалеко. Та якщо до Ільців дістатися не проблема, то найкоротший відрізок цієї дороги до самої Дземброні може змусити й попітніти. Автобусне сполучення з цим селом залишає бажати кращого - якщо пощастить, то за день туди-звідти буде два автобуси, зранку і в обід. Якщо не встигли на них або не влізли (автобус невеличкий, а охочих ним поїхати багатенько) - доведеться йти пішки, а це не багато не мало - години зо три, може, й з хвостиком, залежно, який темп обрати. Плюсом у такій пішій прогулянці стануть чудові краєвиди. Та широко рота не варто роззявляти, от доберетеся до Дземброні, там вже й щелепу загубити не соромно. По автобусному маршруту доходите до так званої Нижньої Дземброні - кількох хаток, розташованих при дорозі. До серця Дземброні від зупинки доведеться прочимчикувати ще хвилин з сорок. Впізнається воно за двома сільськими магазинчиками з найнеобхіднішим (невеликий вибір продуктів, така-сяка побутова хімія, за рештою треба їхати в Ільці, а краще - у Верховину) – от вам і вся інфраструктура села. Для більшості «гірських туристів» Дземброня – транзитний пункт. Та є й такі, хто, причарований цією місциною, зважується на ековідпочинок і зупиняється тут пожити. Лінивці селяться у центрі Дземброні. П’ятдесят гривень з людини - і маєш своє місце під сонцем, ліжко, кухню, магазин під боком, сауну, як забажаєш, організують, а ліс, гори, сонце, річку – ніхто не відміняв. Та справжня винагорода очікує тих, хто не пошкодує сил і пошукає місця для привалу у відгалуженнях села. Його центр – невеличкий і камерний, а от околиці... Недарма кажуть, що довжина села понад 10 км. Самотні самодостатні хатинки розкидані по всіх горбах і горах. Трішки більше зусиль - і пошуки житла увінчуються власною хатинкою і «власною» горою. Свій колодязь, своя яблуня і грушка, ще б овечку з коником (господарі обіцяли, як буду чемна, то наступного року мені позичать) – і почуваєшся корінною гуцулкою чи володаркою гір, мольфаркою (хоч і без дару, зате в якій експозиції!). Оселившись там, інших людей можна побачити, лише надумавши вибратися в магазин (у моєму випадку це було майже сорок хвилин ходу через дві гори і річку), або здалеку тих, хто пасе овечок чи корів, і то вони здаватимуться на зріст як пеньочки. Як винагороду за самотність отримуєш ліс, повний ягід і грибів, річку, запах квітів, трави і дерев, який ні з чим не зрівняється. А ще ґанок, з якого, закутавшись у справжній гуцульський коц та п’ючи трав’яний чай, можна дивитися, як гори Смотрич і Вухатий Камінь тонуть у тумані. Пройшовши трошки вбік, бачиш, як вирина і потопа у хмарах Попіван... А як пощастить, можна побачити, як народжується дощ. Відчути на собі той момент, коли за метр від тебе вже стоїть стіна дощу, а на тебе падають лише поодинокі крапельки...

Дземброня побутова

Та екзотичність Дземброні перетворюється на доволі жорстоку реальність у побутовому плані для тих, хто називає її не Меккою, а своїм домом. Хоча і для її мешканців вона не втрачає шлейфу привабливості, бо саме він міцно прив’язує їх до рідної землі, та з кожним роком дзембронців стає все менше. Молодь виїжджає шукати кращих можливостей, старші люди вмирають або перебираються у низини (не всі після 60-ти можуть скакати через плоти і горби з гори на гору як молоденькі лані, хоч є й такі, кому це вдається і на восьмому десятку). Зараз у селі, як розповів мені отець Тимотей, настоятель Монастиря Преображення Господа нашого Ісуса Христа, який заснували у Дземброні років з десять тому, близько тридцяти сімей. Пік виїзду людей був кілька років тому, коли одна львівсько-австрійська фірма почала викуповувати землі у селян, бо планувала зробити з Дземброні другий Буковель. Грянула криза, свої плани фірма заморозила, ті, хто з дзембронців залишився, зітхнули спокійно. Не для того вони знехтували можливостями перебратися ближче до цивілізації, щоб їхній рай залили асфальтом, дерева вирубали, а замість них набудували підйомників... Так, дзембронцям доводиться нелегко. Роботи у селі нема, хіба лісником пощастить влаштуватися, тримають таке-сяке господарство – мають молоко, сири, збирають і здають ягоди та гриби. Ще на туристах можна підзаробити... Більшість їздить працювати у райцентр - Верховину. Та й це не найпростіший варіант. Пощастить, якщо працюватимеш тиждень через тиждень, якщо ні, то твій життєвий розпорядок виглядатиме так: у понеділок спозаранку йдеш на автобус до Верховини, скоріш за все, він вже буде переповнений тими, хто їде з прикордоння. Тоді йдеш пішки до Ільців, а звідти вже добираєшся до Верховини. Працюєш там до суботи. У суботу їдеш додому. В понеділок все починається спочатку. Дітям у Дземброні не легше. Школа там лише початкова, зараз у ній вчаться менше як десять дітей. Після третього класу вчаться у школі інтернатського типу у Верховині. Додому - лише на вихідні і канікули... І все ж не всі покидають Дземброню. Ганнуся, господиня, у якої винаймала хату, сказала: «Де ми тільки не були, де тільки не працювали, – і по Україні, і в Польщі, і в Москві... Але тепер знаємо точно: краще, ніж тут, нема ніде. І я ні на крихту не кривлю душею, кажучи це...».

У Дземброні живеш з природою одним життям – з нею прокидаєшся, з нею засинаєш. Дбаєш про неї, вона – про тебе.



Всього фотографій - 20

с. Дземброня
с. Дземброня
с. Дземброня
с. Дземброня
с. Дземброня
с. Дземброня
с. Дземброня
с. Дземброня
с. Дземброня. Автор Евгений Тимашёв www.fotografia.com.ua
с. Дземброня. Автор Евгений Тимашёв www.fotografia.com.ua
с. Дземброня. Автор Евгений Тимашёв www.fotografia.com.ua
с. Дземброня. Автор Евгений Тимашёв www.fotografia.com.ua
с. Дземброня. Автор Евгений Тимашёв www.fotografia.com.ua
с. Дземброня. Автор Евгений Тимашёв www.fotografia.com.ua
с. Дземброня. Автор Евгений Тимашёв www.fotografia.com.ua
с. Дземброня. Автор Евгений Тимашёв www.fotografia.com.ua
с. Дземброня
с. Дземброня. Автор Евгений Тимашёв www.fotografia.com.ua
с. Дземброня. Автор Евгений Тимашёв www.fotografia.com.ua
с. Дземброня
Бережіть Карпати

На верх


© 2009 ІКЦ Made in Verkhovyna