Історія міст та сіл Верховинського району

Детальна історія в розділі Фото, відео, музика

Про Верховинщинну:

Карпати

“Ось Жаб’є - гуцульська столиця” (писав Іван Франко)

смт. Верховина

Верховина (до 1962 р. -село Жаб'є, польською Zabie) - адміністративний центр Верховинського району. Стара назва Жаб'є. Згідно з народним переказом першим поселенцем у цих місцях був Яким Жабка, тому селище назвали Жаб'єм (згадується у 1424 р.). Перейменоване у 1962 році відповідно до свого місцерозташування: "верховиною" називають високогірну місцевість у Карпатах. Перша письмова згадка про нього датується 1424 роком.

У 1772 році в результаті першого поділу Польщі між Росією, Прусією та Австрією, землі теперішнього Верховинського району увійшли до Австрії.

Майнове розшарування, національне пригноблення, посилена експлуатація населення гірських сіл викликали масове незадоволення селян. Своєрідною формою боротьби та проявом стихійного протесту селянства проти існуючого ладу був опришківський рух. Багато жителів села Жаб'є діяли в загонах Олекси Довбуша, І. Пискливого, Пинті, Бойчука, Баюрака. Масовим явищем серед горян стали скликання віча - нової форми визвольного руху кінця ХІХ століття. В першій половині XIX ст. у Жабйому і сусідніх селах діяли опришки на чолі з М.Штолюком.

Під час Першої світової війни в околицях села Жаб'є та інших сіл точилися бої між австрійцями та росіянами. Багато гуцулів воювали у складі австрійської армії, особливо у легіоні Українських Січових Стрільців. У квітні 1920 року відбулося селянське повстання, яке було придушене польськими властями. З 1921 до 1939 року Верховина входила до складу Польщі. 17 вересня 1939 р. на підставі "пакту Молотова-Ріббентропа" радянські війська вступили на територію Галичини.

Фізико-географічне розташуванн

Селище назву свою повністю виправдовує, бо тільки низинна його частина розташована на висоті 620-640 метрів над рівнем моря, а більша його частина – в горах, значно вище. Найвисокогірніший присілок Верховини розташувався на високому перевалі на висоті 1250 метрів і є чи не найвищим гірським поселенням в Україні.

Верховинський – єдиний адміністративний район області, який повністю розташований на території карпатської гірської системи. Крім того, що це найвисокогірніший район області він ще і єдиний серед інших районів який межує з іншою державою. На південному заході на протязі 49 кілометрів проходить державний кордон України з Румунією. На заході район межує з Закарпаттям, на сході – з Буковиною , а на півночі – з Надвірнянським та Косівським районами Івано-Франківщини.

Сам районний центр – смт. Верховина за даними останнього перепису населення (2001р) є найменш малочисельним по кількості населення райцентром області (5900 чол.) як і весь Верховинський район (30 000 чол.) До того ж Верховина єдиний (крім Рожнятова та Богородчан) районний центр, який не одержав статусу міста. Протяжність району з півночі на південь – 62 км., з заходу на схід – 41 км., а площа в цілому складає 1263 кв. км.

Своєрідність району полягає ще в тому, що він не газифікований. Район не має залізничного сполучення. Найближча залізнична станція розташована в 32-х кілометрах. Це Ворохта. У всьому районі налічується добудованих два п’ятиповерхових будинки та шість чотирьохповерхових, все решту одно- та двоповерхові приватні будинки та ще декілька десятків двоповерхівок.
На верх


с. Барвінків

Барвінків – село Верховинського району Івано-Франківської області. Рада - Хороцівська сільська рада. Засноване село в 1720р. Населення 291чоловік. Площа 3 км2. Поштовий індекс 78713. Телефонний код +380 03432. Водойма - Черемош



с. Бережниця

Бережниця – село Верховинського району Івано-Франківської області. Рада - Криворівнянська сільська рада. Засноване село в 1874р. Населення 309 чоловік. Площа 15 км2. Поштовий індекс 78710. Телефонний код +380 03432.

Криворівня

Криворівня – село Верховинського району Івано-Франківської області. Походження назви - від звивистих берегів гірської річки Чорний Черемош. В Криворівні відпочивав Іван Франко. На гостину до нього приїздили Леся Українка, Василь Стефаник, Ольга Кобилянська, Осип Маковей. Тут по кілька років жили Михайло Коцюбинський, Гнат Хоткевич, бували Лесь Курбас, Костянтин Станіславський, Ольга Кніппер-Чехова. Тепер у селі діє дім-музей поета.

У Криворівні Параджанов знімав фільм "Тіні забутих предків". Серед пам'яток села: дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці 1919 р., гуцульська ґражда-музей, музеї Франка, Грушевського, Плитки-Горицвіт. Село Криворівня має багату історико-культурну спадщину. У селі діють: Криворівнянська ЗОШ І-ІІІ ст. ім. М. Грушевського, Народний дім, Літературно-меморіальний музей Івана Франка, Музей-садиба Михайла Грушевського і Музей-хата-ґражда, які підпорядковані Івано-Франківському обласному краєзнавчому музею. Окраса села – церква Різдва Пресвятої Богородиці (збудована 1719 р.) і дзвіниця, що мають статус пам'яток історії та культури України.

До початку Першої світової війни село Криворівня тривалий час було улюбленим місцем праці й відпочинку тогочасної творчої і наукової еліти України, яка гуртувалася навколо І. Франка і М. Грушевського. Саме духовно-культурний феномен цього українського села разом із особливістю його рельєфу, що має форму гірського амфітеатру, відзначив В. Гнатюк, назвавши Криворівню „Українськими Афінами”.

Рада - Криворівнянська сільська рада. Засноване село в 1654р. Населення - 1498чоловік. Площа 31 км2. Поштовий індекс 78710. Телефонний код +380 03432. Водойма - Чорний Черемош.
На верх


Ільці

Село Ільці знаходиться на перехресті двох автомобільних шляхів до Закарпаття і Румунії. До 1939 р. тут діяв найбільший в Українських Карпатах краєзнавчий музей Гуцульщини. Двоповерховий цегляний будинок цього музею було розібрано, а унікальна музейна колекція експонатів вивезена до Івано-Франківського краєзнавчого музею. У селі діє одна з найстаріших церков Верховинщини – церква Святої Трійці, яку розписував відомий український художник Я. Пстрак. У ній служив отець С. Витвицький, який займався дослідженням Гуцульщини і у 1863 р. написав етнографічну працю „Історичний нарис про гуцулів”.

В Ільцях народився і жив талановитий народний композитор, скрипаль-віртуоз І. Курилюк (Гавиць), який зі своєю гуцульською капелою виступав у Відні, та Ю. Гулюк –автор книги документальних нарисів „Жаб’є”, що вийшла у 2004 р. у місцевому видавництві „Гуцульщина” через 60 років після її написання.
Рада - Ільцівська сільська рада Засноване село в 1741р. Населення - 1653чоловік. Площа 48 км2. Поштовий індекс 78704. Телефонний код +380 03432. Водойма - Чорний Черемош.
На верх


Красник

У селі Красник пробивається через природну кам’яну браму річка Чорний Черемош, що утворена між двома гірськими хребтами: Кринта і Кострича. Це місце було одним із найнебезпечніших вузьких місць для керманичів, які сплавляли по річці ліс плотами (дарабами). Зараз тут навесні проводяться змагання на байдарках і катамаранах.

У Краснику жила родина відомого господаря В. Манчука, син якого – О. Манчук – талановитий народний письменник, автор збірки „Жаб’євські новели”, що вийшла 2000 р. у видавництві „Гуцульщина” (США). У 1941 р. О. Манчук був убитий енкаведистами у Жаб’євській в’язниці.
Рада - Красниківська сільська рада Засноване село в 1947р. Населення - 1086чоловік. Площа 50 км2. Поштовий індекс 78705. Телефонний код +380 03432.
На верх


Бистрець

Через село протікає високогірна річка Бистрець із чистою джерельною водою, що й дало йому назву. В урочищі Кедроватий (біля нього) зберігся природний осередок сосни кедрової. На території Бистреця знаходиться високогірна полонина Гаджіна, де випасаються великі череди корів, отари овець та збережено старовинний побут полонинського господарства. У селі Бистрець була вілла, у якій жив разом із сім’єю відомий польський письменник С. Вінценз, автор епічної тетралогії про Гуцульщину – „На високій полонині”.
Рада - Бистрецька сільська рада. Засноване село в 1893р. Населення - 362чоловік. Площа 11 км2.. Поштовий індекс 78707 Телефонний код +380 03432. Водойма - Бистрець.
На верх


Дземброня

Дземброня (до 2009р Берестечко) Це село, найвисокогірніше в Україні, розташоване на крутих схилах Чорногірського хребта. Із Дземброні починаються найкоротші гірські плаї на гору Чорногора (Піп Іван) з руїнами двоповерхового кам’яного будинку і вежею астрономічної обсерваторії на вершині. Гуцули вважають Чорногору своєю священною горою, на якій у давнину знаходилося язичницьке капище. Як відгомін тих далеких часів, тут збереглася давня народна традиція масового сходження на Чорногору в ніч на Івана Купала. В гірських лісових хащах Дземброні в минулому водились зубри, які і дали назву селу.

Кілька десятків років у Дземброні на присілку Степанський, звідки відкривається живописна панорама Чорногори, щоліта жив і творив відомий український графік Ю. Якутович, який був художником кінофільму „Тіні забутих предків”.
Рада - Бистрецька сільська рада. Населення - 245чоловік. Поштовий індекс 78707. Телефонний код +380 03432. Водойма - Чорний Черемош.
На верх


Зелене

Село Зелене має найбільшу територію у Верховинському районі. У цьому селі проходить кордон ( 40 км ) між Україною і Румунією. В селі Шибене, що належить до Зеленської сільської ради, знаходиться прикордонна застава, від якої через схили Руського Долу і гору Роги іде ґрунтова автомобільна дорога на Румунію.

Село простяглось уздовж річки Чорний Черемош (від її витоків з-під гори Комен до Дземброні) на цілих 60 км. Розташоване воно поблизу третьої за величиною гори Українських Карпат – Чорногори ( Попа Івана ), на яку із сусіднього села Шибене прокладено високогірну дорогу через полонину Веснарка, поблизу озера льодовикового походження – Марічейка. По цій дорозі жителі навколишніх сіл у 20-х роках ХХ ст. гуцульськими кіньми привозили будівельні матеріали і брали участь у зведенні кам’яного двоповерхового будинку і круглої вежі астрономічної обсерваторії на Чорногорі.

Село було одним із центрів Гуцульського повстання 1920 р. Тут народився і жив талановитий народний композитор і скрипаль В. Грималюк (Могур), який у 1971 р. став лауреатом Міжнародного музичного конгресу в Москві за виконання в Концертному залі ім. П. Чайковського власної сюїти „Ранок на полонині”. Музична капела В. Грималюка брала участь у зйомках кінофільму „Тіні забутих предків”. У селі живе талановита вишивальниця Василина Янушевська.
Рада - Зеленська сільська рада. Засноване село в 1899р. Населення - 815чоловік. Площа 8 км2. Поштовий індекс 78730. Телефонний код +380 3432. Водойма - Чорний Черемош.
На верх


Буркут

Це село відоме джерельною мінеральною водою (схожа на „Єсентуки", "Боржомі”), яка називається „Буркут”, що означає „кисла, винна”. Вона і стала назвою населеного пункту. Влітку 1901 р. у Буркуті більше 40 днів проживала Леся Українка, яка лікувалася цією мінеральною водою. Тут вона написала окремий цикл своїх поезій. Двічі Лесю Українку в Буркуті відвідував І. Франко, пригощав її власноручно зловленою „царською рибою”– фореллю.
Рада - Зеленська сільська рада. Засноване село в 1932р. Населення - 10чоловік. Площа 2 км2. Поштовий індекс 78730. Телефонний код +380 3432. Водойма - Чорний Черемош.
На верх


Кривопілля

Розміщене воно на схилах гірського хребта Кострича, із якого відкривається прекрасний вид на Чорногірський масив. Автомобільний шлях з Верховини до Ворохти проходить через вузькі кам’яні ворота в урочищі Крива і через високогірний Кривопільський перевал, з якого відкривається вид на Верховину. В Кривополі живе і виготовляє прекрасні вироби із дерева заслужений майстер народної творчості Гуцульщини Р. Бортейчук. Відомим вихідцем із цього села є кіносценарист В. Портяк.
Рада - Кривопільська сільська рада. Засноване село в 1899р. Населення - 959 чоловік. Площа 59 км2. Поштовий індекс 78706. Телефонний код +380 03432. Водойма - Чорний Черемош.
На верх


Буковець

Село є одним з найвисокогірніших в Україні, розкинулося на гірській сідловині між горами Писаний Камінь та Ігрець. Тому його ще називають „селом на семи вітрах”. Через нього, як через перевал, проходить автомобільний шлях із Верховини до Косова.

З Буковця починається гірська дорога на гору Писаний Камінь, на вершині якої височить гігантська кам’яна скеля із загадковими жертовними криницями і чисельними вирізьбленими написами і знаками. Мабуть, у далекі дохристиянські часи Писаний Камінь був язичницьким капищем.

У Буковці живе талановитий народний майстер і музикант М. Тафійчук, який не тільки виготовляє гуцульські трембіти і дудки, а й створив родинну капелу, яка виконує автентичні мелодії на старовинних музичних інструментах.
Рада - Буковецька сільська рада. Засноване село в 1974р. Населення - 488чоловік. Площа 1,5 км2. Поштовий індекс 78711. Телефонний код +380 03432.
На верх


Верхній Ясенів

Це село належить до найбільших у Гуцульщині, має багато віддалених гірських присілків. Тут жив відомий в цьому краї народний філософ, багатий полонинський господар Фока Шумеїв, про якого писав польський письменник С. Вінценз у своїй тетралогії „На високій полонині”.У Верхньому Ясенові живе талановитий мосяжник, майстер по виготовленню гуцульських дримб та народний лікар М. Нечай. Він створив у селі ансамбль дримбарів, який виступав на столичних сценах та в інших містах України. Щорічно в цьому селі проводиться свято – День села Верхній Ясенів. Село розташоване на відстані 12 км від районного центру Верховина,за 45 км від залізничної станції Ворохта, в долині річки Чорний Черемош. Засноване село в 1686 р. У 1922 р відоме під назвою Ясенів Горішній, а 1922 р - село Ясенів-Гурний.

Уродженець села І. Бойчук після загибелі Олекси Довбуша очолив у 1745 році рух карпатських опришків. Загін Бойчука брав участь у гайдамацькому русі на Правобережній Україні. Багато місцевих жителів — різьб'ярі по дереву й металу. Туристична інфраструктура в селі слабо розвинена, є кілька приватних садиб.

г Писаний камінь (висота - 1221 м. над рівнем моря). Кажуть, що там є якісь енергетичні потоки: в давнину на камені проводили обряди (зокрема, в чашоподібних заглибленнях), там раз на рік збиралися карпатські мольфари. На самому камені є підписи багатьох знаменитих людей, які там були - Кобилянської і Стефаника зразу видно, Франка не знаходив - тому цей камінь і зветься "Писаним". За легендою, під тим каменем заховали свої скарби чи то Довбуш, чи то карпи, люди-велети.
Рада - Верхньоясенівська сільська рада. Засноване село в 1686р. Населення - 1205чоловік. Площа 15 км2. Поштовий індекс 78712. Телефонний код +380 03432. Водойма - Чорний Черемош.
На верх


Устєріки

Знаходиться воно у Покутсько-Буковинських Карпатах, там, де зливаються річки Чорний і Білий Черемош. Через нього проходять автомобільні шляхи на Чернівці, Кути і до верхів’я річки Білий Черемош, аж до кордону з Румунією.

У селі знаходилась підземна кам’яна споруда, в якій тримали закованими у ланцюги опришків Олекси Довбуша. Звідси перевозили схоплених опришків до в’язниць у Кутах і Коломиї. Про нескореність гуцульських опришків – гордих козаків Карпат – писали: І. Франко, Г. Хоткевич та М. Ломацький.
Рада - Устеріківська сільська рада. Засноване село в 1700р. Населення 746чоловік. Площа 90 км2. Поштовий індекс 78715. Телефонний код +380 03432. Водойма - Черемош.
На верх


Хороцево

Це найменше село Верховинського району, яке знаходиться в нижній частині течії річки Черемош. У селі Барвінково, яке належить до Хороцевської сільської ради, через річку Черемош споруджено металевий автомобільний міст, що з’єднує Верховинський район із Чернівецькою областю.

У 50-х роках ХХ ст., коли по Черемошу сплавляли ліс плотами (дарабами), чимало чоловіків із цього села були вправними керманичами, хоча постійно наражались на небезпеку у вузьких і крутих місцях цієї бурхливої гірської річки.
Рада - Хороцівська сільська рада. Засноване село в 1732р. Населення 476чоловік. Площа 49 км2. Поштовий індекс 78714. Телефонний код +380 03432. Водойма - Черемош.
На верх


Білоберезка

Село розташоване в нижній частині течії річки Черемош і належить до найбільших сіл Верховинщини. Природно-кліматичні умови його найкращі у цьому районі. Тут живе відома на Гуцульщині родина Ї. Минайлюка (Шкапа) та його синів – Петра і Семена – талановитих скрипалів, що створили багато гуцульських мелодій.

У Білоберезці народився засновник музею Гуцульщини і Покуття в Коломиї В.Кобринський. Тут проживають: 90-річний сліпий казкар П. Шлимкевич (Худимин), який є носієм гуцульського фольклору, та автор ряду поетичних збірок – О. Книзький.
Рада - Білоберізька сільська рада. Населення - 1234чоловік. Площа 20 км2. Поштовий індекс 78713. Телефонний код +380 03432. Водойма - Черемош.
На верх


Красноїлля

Це найсамобутніше село Гуцульщини. У 1910 р. у цьому селі Г.Хоткевич організував Гуцульський театр, де йшли вистави на гуцульському діалекті, який побував у багатьох містах України, Росії та Польщі. З цим театром співпрацювали Л. Курбас і О. Ремез.

У Красноїллі діє Музей Г. Хоткевича і Музей Гуцульського театру, яким завідує В. Сінітович.

На основі педагогічного колективу місцевої школи в селі створено аматорську театральну групу „Гуцульський театр ім. Г.Хоткевича” під керівництвом М. Дідушко, яка побувала із виставами у Києві, Харкові, Львові та на театральних фестивалях у Польщі.
Рада - Красноїльська сільська рада. Засноване село в 1649р. Населення - 1282чоловік. Площа 18 км2. Поштовий індекс 78716. Телефонний код +380 03432. Водойма - Дідушкова.
На верх


Перехресне

Одне з найвисокогірніших сіл України, яке знаходиться на перетині двох гірських хребтів, на висоті понад 1000 м над рівнем моря. У центрі його відкриваються чудові панорами гір Чорногірського масиву та Покутсько-Буковинських Карпат. На відміну від більшості сіл Верховинщини, село оточене не лісами, а сінокосами і пасовищами. Воно єдине в районі, з яким немає постійного автомобільного сполучення.

Вихідцем із Перехресного є відомий на Гуцульщині і в Україні майстер народної творчості – М. Корнелюк, який створив родинний Музей мистецтва Гуцульщини в Косові.
Рада - Перехресненська сільська рада. Засноване село в 1758р. Населення - 525чоловік. Площа 72 км2. Поштовий індекс 78716.
На верх


Замагора

Село славиться на Гуцульщині своїми музичними капелами і талановитими народними музикантами, яких запрошують грати на гуцульських весіллях і виступати на всіх Гуцульських фестивалях. Музична творчість має тут давні традиції, які передаються в родинах від батьків до дітей. У селі живуть талановиті музиканти: цимбаліст І. Сорич, скрипалі В. Ілюк та І. Мартищук. Більшість жителів займається гірським господарством (на основі збережених традиційних методів) та народними ремеслами і промислами.
Рада - Замагірська сільська рада. Засноване село в 1993р. Населення 1185. Площа 14 км2. Поштовий індекс 78720. Телефонний код +380 03432. Водойма - Чорна Річка.
На верх


Голови

Типове гуцульське село. В ньому краще, ніж в інших, збережена самобутня народна культура та побут, характерні для гірської місцевості.

У 1920 р. воно було центром Гуцульського повстання проти польського колоніального режиму, яке очолив місцевий житель Дмитро Карабчук.

У Голівській школі першим учителем був Л. Гарматій, якому, коли той працював у Криворівні, диктував свої твори І. Франко. Вчителював у цьому селі і талановитий письменник М. Ломацький, що емігрував у Німеччину і там написав ряд документально-художніх книг про Гуцульщину.

У Головах народився і жив відомий дослідник Гуцульщини, письменник П. Шекерик (Доників), який збирав фольклорно-етнографічні матеріали для І. Франка, В. Гнатюка, М. Коцюбинського. П. Шекерик (Доників) у 1935-39 рр. організував випуск щорічника „Гуцульський калєндар”, друкував свої твори у різних виданнях Львова та написав гуцульським діалектом автобіографічний роман „Дідо Иванчік”, що містить 500 сторінок тексту і підготовлений до друку редакцією журналу „Гуцульщина”.
Рада - Головівська сільська рада Засноване село в 1677р. Населення - 1599чоловік. Площа 55,6 км2. Поштовий індекс 78723. Телефонний код +380 03432. Водойма - Біла Річка.
На верх


Стебні

Це мале гірське село, центральна частина якого розміщена по обидва боки річки Білий Чермош, а більша – високогірні присілки. Більшість жителів займаються гірським господарством. Тут збереглось багато традиційних звичаїв і обрядів краю. Нині сільська громада розпочала будівництво сучасної дерев’яної церкви.

У Стебнях жив відомий умілець гри на гуцульській флоярі Г. Бельмега (Рубанів), який майстерно виконував гуцульські мелодії. Горяни шанують його нарівні із славними скрипалями: Гавицем, Могуром і Шкапою.
Рада - Стебнівська сільська рада. Засноване село в 1993р. Населення - 728чоловік. Площа 84 км2. Поштовий індекс 78715. Телефонний код +380 03432. Водойма - Білий Черемош.
На верх


Довгополе

Одне з найдавніших сіл Гуцульщини розміщене в середній частині течії Білого Черемошу. У селі була одна з найстаріших церков краю, біля якої художник І. Труш намалював портрет І. Франка, у якій служив відомий священик і громадський діяч І.Попель, що брав участь у Гуцульському повстанні 1920 р. У хаті І. Попеля бували: І.Франко, Леся Українка, В. Гнатюк, О. Маковий. За матеріалами, зібраними в селі, І. Франко написав відоме оповідання „Гуцульський король”.

На початку 80-х років ХХ ст., за вказівкою атеїстичної влади, старовинна сільська церква була зруйнована, що стало великою втратою для духовно-культурного життя краю. Тепер на її місці збудована нова церква.
Рада - Довгопільська сільська рада. Засноване село в 1500р. Населення - 610чоловік. Площа 11,6 км2. Поштовий індекс 78725. Водойма - Білий Черемош.
На верх


Яблуниця

Село знаходиться на правому березі річки Білий Черемош, на лівому – однойменне село, яке належить Путильському району Чернівецької області. Подібні однойменні села обабіч річки Черемош історично виникали тоді, коли по річці проводили кордон між різними чужинецькими державами, що володіли землями цього краю, Польщею і Румунією.

У селі відкрито краєзнавчий музей Гуцульщини, діє аматорська кіно-, відеостудія „Полонина”, яку створив талановитий житель цього села Іван Дроняк.

У 50-х р. ХХ ст. у селі на річці Білий Черемош діяла гідроелектростанція, від якої залишилися руїни греблі і будинку.
Рада - Яблуницька сільська рада. Засноване село в 1717р. Населення - 853чоловік. Площа 19 км2. Поштовий індекс 78731. Телефонний код +380 03432. Водойма - Білий Черемош.
На верх


Гринява

Це давнє гуцульське село, з усіх боків оточене високими горами, вкритими смерековими лісами. Від Гриняви одержав назву мальовничий гірський масив Карпат у межиріччі Чорного і Білого Черемошів – Гринявські гори. В селі збережено традиційний побут, основою якого є гірське лісівництво і тваринництво, а також збирання дикоростучих ягід і грибів. Складні природно-кліматичні умови Карпатських гір обумовили збереження в селі традиційних зразків народної дерев’яної архітектури: житлових будинків, господарських споруд та будівель для ведення полонинського господарства.
Рада - Гринявська сільська рада. Засноване село в 1702р. Населення - 904чоловік. Площа 21,7 км2. Поштовий індекс 78734. Телефонний код +380 03432. Водойма - Білий Черемош.
На верх


Пробійна

Розміщене у високогір’ї Гринявських гір. Через нього протікає гірська річка Пробійна. Вона й справді пробивається через вузькі скельні ворота до Білого Чермоша, а русло її густо покрите великими кам’яними брилами пісковиків. Мальовничий гірський ландшафт доповнюється збудованими у традиційному архітектурному стилі гуцульськими дерев’яними хатами, що розсіяні далеко одна від одної по крутих схилах. Село віддалене на 55 км від районного центру, а вузька гірська дорога постійно розмивається повенями. Жителі цього та сусідніх сіл живуть у складних високогірних умовах Карпат. Пробійнівка – село Верховинського району Івано-Франківської області. До 1856 року село називалося Шикмани.
Рада - Пробійнівська сільська рада. Засноване село в 1846р. Населення - 373чоловік. Площа 10 км2. Поштовий індекс 78736. Телефонний код +380 03432. Водойма - Білий Черемош.
Стовпні — селище в Україні, Верховинському районі Івано-Франківської області. Населення становить 63 осіб. Орган місцевого самоврядування— Пробійнівська сільська рада. Рада - Пробійнівська сільська рада. Площа 10 км2. Поштовий індекс 78736. Телефонний код +380 3432.
На верх


Голошино



Найбільш віддалене село у Верховинському районі (57 км по автомобільній дорозі до Верховини). Це одне з прикордонних сіл, які межують із Румунією. Більшість жителів займаються лісовим господарством, тваринництвом і збиральництвом. Тут добре збережені старовинні звичаї, традиції краю. Значна віддаленість, важкодоступність і високогірність суттєво впливають на побут, спосіб життя. Навколо села – хвойні праліси, у яких водяться рідкісні дикі звірі.

В с. Голошино розташована церква святого Юри, де править службу отець Семен. О. Семен також править службу в с. Грамотне. О. Семен підчас церковної служби, бесід, розяснень допомагає людям у їх хворобах і бідах. Про отця Семена є стаття місцевої журналістки. До нього їдуть в Грамотне багато людей щодня, політики, бізнесмени, відомі луди України, прості громадяни. Він людина що прагне оздоровити кожного. Дорога: Верховина-В.Ясенів-Устеріки-Довгополе-Гринява-Грамотне. З смт Верховина до с. Грамотне приблизно 50км і 1,5-2 години їзди. До с. устеріки асфальт, далі грунтова дорога (приблизно 30км) по якій їдуть на 2 - 3 передачі. Легкова машина їде до Грамотне.

Стаття: Закон компенсації. Отець Семен Перва: Чинімо як заповідано, і у нас не буде проблем

Стаття: З отцем Семеном до Бога — ближче

Рада - Голошинська сільська рада. Засноване село в 1932р. Населення - 415чоловік Площа 10 км2. Поштовий індекс 78735. Телефонний код +380 03432.
На верх


с. Біла Річка

Біла Річка – село Верховинського району Івано-Франківської області. Рада Гринявська сільська рада Засноване село в 1910р. Населення - 157чоловік. Площа 0,3 км2. Поштовий індекс 78734. Телефонний код +380 03432. Водойма - Білий Черемош.


с. Великий Ходак

Великий Ходак – село Верховинського району Івано-Франківської області. Рада - Ільцівська сільська рада. Засноване село в 1796р. Населення - 181чоловік. Площа 25 км2. Поштовий індекс 78704. Телефонний код +380 03432. Водойма - Ільця.


с. Вигода

Вигода – село Верховинського району Івано-Франківської області. Рада - Красноїльська сільська рада. Населення - 167чоловік. Поштовий індекс 78716. Телефонний код +380 03432.


с. Віпче

Віпче – село Верховинського району Івано-Франківської області. Рада - Верховинська селищна рада. Населення - 227чоловік. Площа 1 км2. Поштовий індекс 78701. Телефонний код +380 03432.


с. Волова

Волова – село Верховинського району Івано-Франківської області. Рада - Кривопільська сільська рада. Засноване село в 1849р. Населення - 230чоловік. Площа 19 км2. Поштовий індекс 78706. Телефонний код +380 03432. Водойма - Ільця.


с. Грамотне

Грамотне – село Верховинського району Івано-Франківської області. Тут править службу О. Семен, також править службу в с. Голошина. О. Семен підчас церковної служби, бесід, розяснень допомагає людям у їх хворобах і бідах. До нього їдуть в Грамотне багато людей щодня, політики, бізнесмени, відомі луди України, прості громадяни. Він людина що прагне оздоровити кожного. Дорога: Верховина-В.Ясенів-Устеріки-Довгополе-Гринява-Грамотне. З смт Верховина до с. Грамотне приблизно 50км і 1,5-2 години їзди. До с. устеріки асфальт, далі грунтова дорога (приблизно 30км) по якій їдуть на 2 - 3 передачі. Легкова машина їде до Грамотне.

Стаття: Закон компенсації. Отець Семен Перва: Чинімо як заповідано, і у нас не буде проблем

Стаття: З отцем Семеном до Бога — ближче

Рада - Пробійнівська сільська рада. Засноване село в 1788р. Населення - 371чоловік. Площа 3 км2. Поштовий індекс 78737. Телефонний код +380 03432. Водойма - Білий Черемош.


с. Кохан

Кохан – село Верховинського району Івано-Франківської області. Рада - Довгопільська сільська рада. Населення - 147чоловік. Площа 0,4 км2. Поштовий індекс 78725.


с. Полянки

Полянки – село Верховинського району Івано-Франківської області. Рада - Довгопільська сільська рада. Засноване село в 1701р. Населення - 604чоловік. Площа 4 км2. Поштовий індекс 78726. Водойма - Білий Черемош.


с. Рівня

Рівня – село Верховинського району Івано-Франківської області. Рада - Верхньоясенівська сільська рада. Населення - 556чоловік. Площа 0,4 км2. Поштовий індекс 78712. Телефонний код +380 03432.


с. Сеньківське

Сеньківське – село Верховинського району Івано-Франківської області. Рада - Яблуницька сільська рада. Населення - 37чоловік. Площа 1 км2. Поштовий індекс 78731. Телефонний код +380 03432.


с. Стаїще

Стаїще – селище Верховинського району Івано-Франківської області. Рада - Кривопільська сільська рада. Населення - 246чоловік. Площа 3 км2. Поштовий індекс 78706. Телефонний код +380 03432.


с. Топільче

Топільче – село Верховинського району Івано-Франківської області. Рада - Зеленська сільська рада. Засноване село в 1932р. Населення - 204чоловік. Площа 9 км2. Поштовий індекс 78730. Телефонний код +380 3432. Водойма - Чорний Черемош.


с. Черемошна

Черемошна – село Верховинського району Івано-Франківської області. Рада - Яблуницька сільська рада. Засноване село в 1807р. Населення - 650чоловік. Площа 12 км2. Поштовий індекс 78732. Телефонний код +380 03432. Водойма - Білий Черемош.


с. Черетів

Черетів – село Верховинського району Івано-Франківської області. Рада - Буковецька сільська рада. Населення - 325чоловік. Площа 0,7 км2. Поштовий індекс 78711. Телефонний код +380 03432.


с. Чорна Річка

Чорна Річка – село Верховинського району Івано-Франківської області. Рада - Головівська сільська рада. Засноване село в 1910р. Населення - 357чоловік. Площа 2 км2. Поштовий індекс 78723. Телефонний код +380 03432.


с. Явірник

Явірник – село Верховинського району Івано-Франківської області. Стара назва Шибене. Рада - Зеленська сільська рада. Засноване село в 1903р.. Населення - 294чоловік. Площа 10 км2. Поштовий індекс 78730. Телефонний код +380 3432. Водойма - Чорний Черемош.


На верх

Верховина (до 1962 р. -село Жаб'є, польською Zabie) - адміністративний центр Верховинського району. “Ось Жаб’є - гуцульська столиця” (писав Іван Франко). Стара назва Жаб'є. Згідно з народним переказом першим поселенцем у цих місцях був Яким Жабка, тому селище назвали Жаб'єм (згадується у 1424 р.). Перейменоване у 1962 році відповідно до свого місцерозташування: "верховиною" називають високогірну місцевість у Карпатах. Перша письмова згадка про нього датується 1424 роком.

У 1772 році в результаті першого поділу Польщі між Росією, Прусією та Австрією, землі теперішнього Верховинського району увійшли до Австрії.

Майнове розшарування, національне пригноблення, посилена експлуатація населення гірських сіл викликали масове незадоволення селян. Своєрідною формою боротьби та проявом стихійного протесту селянства проти існуючого ладу був опришківський рух. Багато жителів села Жаб'є діяли в загонах Олекси Довбуша, І. Пискливого, Пинті, Бойчука, Баюрака. Масовим явищем серед горян стали скликання віча - нової форми визвольного руху кінця ХІХ століття. В першій половині XIX ст. у Жабйому і сусідніх селах діяли опришки на чолі з М.Штолюком.

Під час Першої світової війни в околицях села Жаб'є та інших сіл точилися бої між австрійцями та росіянами. Багато гуцулів воювали у складі австрійської армії, особливо у легіоні Українських Січових Стрільців. У квітні 1920 року відбулося селянське повстання, яке було придушене польськими властями. З 1921 до 1939 року Верховина входила до складу Польщі. 17 вересня 1939 р. на підставі "пакту Молотова-Ріббентропа" радянські війська вступили на територію Галичини.

Фізико-географічне розташування

Селище назву свою повністю виправдовує, бо тільки низинна його частина розташована на висоті 620-640 метрів над рівнем моря, а більша його частина – в горах, значно вище. Найвисокогірніший присілок Верховини розташувався на високому перевалі на висоті 1250 метрів і є чи не найвищим гірським поселенням в Україні.

Верховинський – єдиний адміністративний район області, який повністю розташований на території карпатської гірської системи. Крім того, що це найвисокогірніший район області він ще і єдиний серед інших районів який межує з іншою державою. На південному заході на протязі 49 кілометрів проходить державний кордон України з Румунією. На заході район межує з Закарпаттям, на сході – з Буковиною , а на півночі – з Надвірнянським та Косівським районами Івано-Франківщини.

Сам районний центр – смт. Верховина за даними останнього перепису населення (2001р) є найменш малочисельним по кількості населення райцентром області (5900 чол.) як і весь Верховинський район (30 000 чол.) До того ж Верховина єдиний (крім Рожнятова та Богородчан) районний центр, який не одержав статусу міста. Протяжність району з півночі на південь – 62 км., з заходу на схід – 41 км., а площа в цілому складає 1263 кв. км.

Своєрідність району полягає ще в тому, що він не газифікований. Район не має залізничного сполучення. Найближча залізнична станція розташована в 32-х кілометрах. Це Ворохта. У всьому районі налічується добудованих два п’ятиповерхових будинки та шість чотирьохповерхових, все решту одно- та двоповерхові приватні будинки та ще декілька десятків двоповерхівок.



Гуцульщина

“Ось Жаб’є - столиця гуцульщини” писав І.Франко. Гуцули як етнографічна група, мають свою гуцульську говірку, виділяються красивим гуцульським одягом, своєрідною народною архітектурою, звичаями, традиціями, багатим розмаїтим фольклором, широким розвитком народних ремесел. Вони мають свою етнографічну територію, яка умовно була окреслена у кінці XIX-початку XX ст. на основі тривалих етнографічних та мовно-діалектичних досліджень. Відповідно було встановлено схематичні межі території, заселеної гуцулами. Так, на заході границя з бойками проходила по р.Лімниці, в Закарпатті - верхів’ями річок Берестянки, Турбату, Тересви, долині Малої Шопурки до її злиття з Тисою, а на півдні ця лінія проходить до державного кордону. На півночі та північному сході від Лімниці межа пересікає Бистрицю Солотвинську та Надвірнянську, через село Пасічну йде на Делятин, Яблунів, Косів, Вижницю, Берегомет, Красноїльськ до кордону з Румунією.

Гуцульщина за сучасним адміністративно-територіальним поділом займає південну частину Надвірнянського, Косівського районів та весь Верховинський район Івано-Франківської області, південну частину Вижницького району і Путильський район Чернівецької області та Рахівський район Закарпатської області. Її територія складає 6.5 тис. кв.км. Всю нинішню Гуцульщину можна поділити на Галицьку (2.9 тис.кв.км), Буковинську (2.2 тис.кв.км) та Закарпатську (1.4 тис.кв.км).

Найбільш заселеною є Галицька частина Гуцульщини і найменше - Закарпатська. Переважна більшість населення проживає у сільських поселеннях, а значно менша - у малих містах і містечках. Сільські оселі тут розпорошені, вони тут досягають найвищої верхньої межі постійного заселення (до 1400 м). На Гуцульщині досить багато сезонних сільських поселень, зокрема високогірні пастуші оселі на полонинах, а також перехідні форми між постійними та тимчасовими оселями.

Природні умови території зумовили основні напрямки господарської діяльності гуцулів. Основним їх заняттям завжди було скотарство, для якого тут були найсприятливіші умови. Дещо пізніше почався розвиток курортного господарства, з якого не могли скористатися гуцули. Додатковими заняттями гуцулів є домашні промисли - ткацтво, обробка металу і шкіри, різьба по дереву, художня вишивка та ін.

В новітній час гуцули в значній мірі зайняті в лісовому господарстві, лісорозробках, в деревообробній та інших галузях господарства. На Гуцульщині народилися ватажки опришківського руху в Карпатах та Прикарпатті - Іван Пискливий (с. Довгополе Руське), Олекса Довбуш (с.Печеніжин), керівник селянського повстання проти поміщиків Лук’ян Кобилиця. Тут народився письменник та громадський діяч, близький соратник Івана Франка - Михайло Павлик, його сестра, громадський діяч - Анна Павлик.



Верховинський район цікавий і тим, що він географічно є центральним районом Гуцульщини, до того ж, у ньому найкраще збережено матеріальну і духовну культуру гуцулів.

Ядро Гуцульщини складається з трьох складових: Верховинського району Івано-Франківської області, Путильського району Чернівецької області та Рахівського району Закарпатської області. Всі вони мають багато спільного в етнокультурній та історичній спадщині, але кожен із них має свої відмінності. Така неповторна єдність Гуцульщини в її багатоманітності, як у краплі води, відбиває єдність України в різноманітності і унікальності всіх її областей, всіх її регіонів.

Завдяки недоступності гір, протягом багатьох століть на територію, де проживають гуцули (етнічна група українських горян, що заселяє всю територію Верховинського району) не змогла вплинути цивілізація з її урбанізованим суспільством. Тут зберігається багато цікавих звичаїв, традицій, фольклорних обрядів, переказів народних казок і легенд які в інших регіонах України давно зникли і навіть в інших куточках Карпат не так добре збереглися, як тут в центрі Гуцульщини. Щоб пересвідчитись в цьому достатньо відвідати Верховину в дні Різдв’яних свят, на Великдень, на Першу пречисту (свято Успіня Пресвятої Марії Богородиці 28 серпня є храмовим святом для Верховинців) чи на Зелені свята (Свята трійця). Ближче познайомитись з минулим цього дивовижного краю Вам допоможе місцевий етнограф-краєзнавець, музикант-віртуоз, керівник народного ансамблю троїстих музик „Черемош”, Заслужений працівник культури України Роман Кумлик в своєму приватному музеї народного гуцульського побуту та музичних інструментів в Верховині. Сивою давниною завжди повіює і в музеї гуцульської архітектури „Гуцульська гражда” в сусідньому з Верховиною селі Криворівня. Це село, до речі, не менш відоме в Україні ніж Яремче, Ворохта, Косів та ін. і все завдяки видатному українському письменнику, видатному політичному і громадському діячу Івану Франку. Іван Якович за запрошенням не менш видатного фольклориста Гуцульщини Володимира Гнатюка вперше приїзжає в Криворівню ще в кінці позаминулого століття. Місця тамтешні йому настільки подобаються, що він обирає маловідоме ще тоді гірське село для свого постійного літнього відпочинку і приїдає сюди майже щоліта з сім’єю на протязі 12-ти років. Немов магнітом тягнуться в Криворівню видатні діячі літератури і мистецтва того часу: Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Гнат Хоткевич, Костянтин Станіславський, Василь Стефаник та багато багато інших. Так, саме тут написав Коцюбинський свою геніальну повість „Тіні Забутих предків”, а через півстоліття саме тут зняв свій відомий фільм з такою ж назвою не менш геніальний режисер Сергій Параджанов. Мало кому відомо, що саме тут, в трьох кілометрах від селища Верховина ще до початку Першої світової війни мав свою віллі Михайло Сергійович Грушевський, який згодом став першим Президентом України. І про все це детально можна ознайомитись в музеях Михайла Грушевського та Івана Франка. В самій Верховині створюється музей фільму „Тіні забутих предків”, який одержав більше двадцяти нагород на всесвітніх кінофестивалях і признаний шедевром світового кінематографу і одним з кращих художніх фільмів ХХ століття. А в селі Буркут, що теж на Верховинщині, протягом серпня місяця 1901 року відпочивала і лікувалася в „закладах купелевих” видатна українська поетеса Леся Українка. Про це нагадує меморіальна дошка на будинку Чивчинського лісництва.


На верх

Туризм

Всі без виключення природні умови сприяють розвитку туризму Верховинського краю. Можна перелічити цілий ряд факторів, завдяки яким Верховинщина вже давно утвердилась серед інших районів Українських Карпат як флагман вітчизняного туризму. Такими факторами є:
- віддаленість району від великих міст та промислових центрів регіону,
- відсутність в самому районі виробничих підприємств, які б забруднювали навколишнє середовище,
- межування району з малонаселеними і екологічно чистими гірськими територіями Румунії, Закарпаття, Буковини та Івано-Франківщини,
- різновидність незайманих діяльністю людини гірських ландшафтів, характерних для гір Центральної Європи,
- повністю гірський рельєф території зі спектром висот від 600-800 метрів до захмарних двохтисячних гірських вершин,
- наявність унікального гірського пасма, де зосереджені всі карпатські “двохтисячники” з польодовиковими формами рельєфу і ймення якому - Чорногора,
- близькість смт. Верховина (всього 40 км.) до вищої вершини Українських Карпат і всієї України – гори Говерла (2061м) – своєрідного символу молодої Української держави і ще менша (всього 24 км.) до третьої по висоті вершини – гори Піп Іван Чорногірський (2026м), яка відома в зв’язку з розташованими на її вершині руїнами старої польської метеорологічної обсерваторії,
- залісненість території (більше 60%) переважаючими хвойними вічнозеленими лісами, хвоя яких знищує шкідливі мікроби, що позитивно відображається на стані здоров’я туристів та відпочиваючих,
- наявність в Чорногірськім хребті двох високогірних поясів рослинності субальпійського та альпійського - які в Українських Карпатах характерні хіба що ще для Свидовецького хребта.
- наявність великої кількості джерел мінеральної води з унікальними лікувальними властивостями,
- неповторний світ флори, більшість представників якого мають ендемічне і реліктове походження і в Україні більш ніде не поширені,
- дивовижний світ фауни, характерний тільки для Карпат,
- сприятливий клімат з м’якими сніжними зимами, помірно-вологим не спекотним літом та теплою сухою осінню,
- багаточисельні бурхливі гірські потоки з прозорою, чистою та прохолодною водою і каскадами величних карпатських водоспадів,
- наявність в районі частини території Карпатського національного природного парку, як об’єкту туризму державного масштабу,
- річка Чорний Черемош, як один з кращих об’єктів для водного спортивного туризму в Україні,
- живописність нескладних гір Покутсько-Буковинських Карпат таких як Писаний Камінь (1221м), Синиці (1186м), Біла Кобила (1477м) та ін., вершини яких увінчані кам’яними брилами відшліфованого природою ямнецького пісковику,
- щедрі природні багатства гірських лісів і полонин: гриби, ягоди та лікарські рослини,
- овіяні легендами і страшними переказами високогірні озера Чорногори – Марічейка, Несамовите, Бребенескул, розташовані в глибоких льодовикових карах.

А якщо до всього цього додати ще те, що створено руками людей:
- зручне автотранспортне сполучення,
- наявність туристських закладів та мережі сільських садиб зеленого агротуризму( більше 50 хат),
- гірськолижні схили, обладнані канатно-буксировочними підйомниками з пунктами прокату гірських лиж, - та послуги кваліфікованих інструкторів-гірськолижників,
- затишні гірські поселення, розташовані в розлогих міжгірних котловинах,
- щирі і привітні мешканці цього краю – гуцули – які свято бережуть прадавні традиції, звичаї і культуру своїх предків,
- традиційні щорічні гуцульські фестивалі та інші фольклорно-етнографічні дійства,
- наявність цінних архітектурних та історичних пам’ятників (дерев’янних церков, житлових будівель, тощо),
- оригінальні гуцульські вироби народних умільців з дерева, металу шкіри, глини, вовни, бісеру…,
- наявність своєрідних “гуцульських Афін” – села Криворівні, відомого перебуванням тут визначних українських вчених і письменників: Михайла Грушевського, Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Лесі Українки та багатьох інших,
своєрідна та смачна гуцульська кухня то стане зрозумілим, що не тільки минуле, але й майбутнє цього чудового краю за туризмом.

Особливий інтерес для любителів туристських подорожей представляє третя вершина Українських Карпат – гора Піп Іван Чорногірський( 2022м) з руїнами давньої польської метеорологічної обсерваторії на самій вершині. В одному з льодовикових карів на схилах гори розташувалося високогірне озеро з ласкавою назвою Марічейка.

Ще 100 років назад в сільських садибах краю з відпочинковими цілями перебувало немало відомих людей, завдяки яким ми зараз дізнаємось про початок туризму на Гуцульщині. Це були Іван Якович Франко, Михайло Сергійович Грушевський, Михайло Михайлович Коцюбинський, Лариса Петрівна Косач (Леся Українка), Гнат Мартинович Хоткевич, Яків Федорович Головацький та багато інших.

По розвитку інфраструктури зеленого туризму Верховинщина займає одне з передових місць не тільки на Івано-Франківщині, а й у Карпатах взагалі. Понад 60 сільських садиб району щороку гостинно приймають гостей з України, близького та далекого зарубіжжя. В них може одночасно відпочивати майже 300 туристів. Житло в більшості осель з усіма зручностями в будинку, кімнати обставлені меблями, килимовим покриттям, телевізорами та всіма іншими необхідними для повноцінного відпочинку побутовими приладами.

Крім насиченої туристсько-екскурсійної програми гостям пропонується і цікавий та змістовний культурний відпочинок. Це і гуцульські вечорниці і виступи троїстих гуцульських музик і інсценуація справжнього гуцульського весілля і концерти біля гуцульської ватри (багаття) і багато багато іншого. В захопленні туристи і від катання верхи на конях влітку та в запряженими кіньми санях взимку. Все це доповнює сформовані стереотипи про відпочинок в Українських Карпатах – пішохідні туристські походи по горах влітку та катання на гірських лижах по засніжених гірських схилах взимку.

Найпопулярнішими на теренах району є такі види туризму як пішохідний (подорожування по горах пішки), гірськолижний (приїзд для катання на гірських лижах), водний (сплав по гірських ріках на катамаранах і каяках) та авто- мототуризм (подорожування по Карпатах на автомобілях та мотоциклах). За останні десятиріччя дещо зменшилась в Карпатах кількість туристів-лижників, вірніше цей вид туризму трансформувався в гірсько-лижний і чисельність гвардії його прихильників збільшилась в декілька раз.

Гірськолижний туризм приурочений до гірськолижних схилів, які обладнані канатно-буксировочними витягами. Їх в районі два: схил гори Пушкар в смт. Верховина та схил гори Запідки в с. Ільці. Довжина першого сягає 320 метрів, ширина від 20 до 60 метрів. Він розташований між двома паралельними лісосмугами хвойного лісу. Середня крутизна схилу – 18 градусів. Лижебуксир типу ЛБ-300 естонського виробництва, належить ЛОК “Верховина”.

Схил на горі Запідки в с. Ільці дещо більших розмірів. Його довжина – майже 500 метрів, ширина - від 30 до 40 метрів, середня крутизна - 26 градусів. Лижебуксир вітчизняного виробництва, приватний. Обидва гірськолижні схили мають північну експозицію, що дає можливість утримуватися на них сніговому покриву з початку грудня до кінця березня. В районі налічується декілька пунктів прокату гірськолижного спорядження та десяток кваліфікованих гідів-гірськолижників.

Іншим популярним видом туризму в районі можна вважати водний. Він має місце тут завдяки складним порогам в основному Чорного та частково Білого Черемошів. Туристи водники облюбували береги цих річок ще на початку сімдесятих років. Їх привабили тут пороги і шивери Чорного Черемоша, які пізніше дістали від них власні назви: “Дземброня”, Білий кінь”, “Гуки”.

Найцікавіший водний маршрут проходить по руслу Чорного Черемоша від с.Зелене до с. Устеріки через Красник, Верховину, Криворівню, Ясенів і далі по Черемошу через Мариничі, Білоберізку, Розтоки, Підзахаричі до м. Вижниці, що на Буковині. В спортивній класифікації він значиться як маршрут третьої категорії складності (всього їх є п’ять) з елементами п’ятої категорії. Протяжність маршруту 86 км. Тривалість проходження 4-5 днів. Найскладніші пороги знаходяться на відрізку від с. Нижня Дземброня до с. Красник. В період сплаву туристів, а він зазвичай відбувається в кінці квітня – на початку травня, саме на цьому відрізку проводяться туристські зльоти туристів-водників, змагання з техніки водного туризму та водні раллі (перегони). Плавзасобами туристів в минулі роки були надувні плоти та байдарки. Час вніс свої корективи і зараз туристи водники користуються більш маневреними катамаранами та каяками.

Безперечно Чорний Черемош – одна з технічно найскладніших в Україні річок придатних для водного слалому і туристський маршрут по ній є одним з найпопулярніших водних маршрутів в державі. Дещо рідше ніж гірськолижників і водників можна зустріти велотуристів, але в звязку з появою в передових європейських країнах сучасних гірських велосипедів з підвищеною проходимістю є тенденція до його активного відродження. Цьому сприяє і характер стежок та доріг в найживописніших місцинах краю. А поки що поодинокі велогрупи туристів подорожують грунтовими дорогами і приглядаються до карпатського високогір’я.

В такій же ситуації опинився і кінний туризм. Кількість бажаючих подорожувати верхи на конях з кожним роком зростає. Особливо це до вподоби іноземцям, багато з яких добре обізнані з азами верхової їзди і бажають помилуватися неповторними гірськими ландшафтами витрачаючи на це мінімум фізичних сил. Великі надії покладаються на відродження в Карпатах втраченої породи гуцульських коней (гуцуликів). А доки кінний і в’ючно-пішохідний туризм наберуть обертів туристи, що приїзжають на Гуцульщину задовільняються нетривалими прогулянками верхи на конях влітку, верховими одноденними походами та їздою в санях, запряженими кіньми взимку. Для подорожування на коня придатні практично всі пішохідні туристські маршрути, тільки для кінного туризму їх необхідно обладнати спеціальними стоянками для повноцінного відпочинку не тільки туристів, але й коней.

На відміну від кінного та водного туризму відповідна інфрактруктура вже створена для більш багаточисельної гвардії мандрівників – автотуристів. В Українських Карпатах вже зараз достатньо турбаз, кемпінгів, будинків відпочинку і просто осель місцевих жителів, підготовлених для перебування туристів. Скрізь автотуристам крім нічлігу запропонують страви смачної гуцульської кухні, послуги з ремонту авто- мототехніки і дадуть кваліфіковану консультацію по вибраному маршруту. До їх послуг вздовж автотрас чимало закладів харчування, відпочинкових зон, стоянок для автотранспорту, облаштованих місць відпочинку і т.п. Подорожуючи Карпатами туристи не відмовляються проїхати автодорогою державного значення від Буковецького до Ворохтянського перевалів через Верхній Ясенів, Криворівню, Верховину, Ільці та Кривопілля. Попутно можна відвідити і більш віддалені населені пункти: КрасноЇлля, Устеріки, Дземброню та інші. Подорож на своєму авто можна поєднати з пішохідними варіантами відпочинку: піднятися на гору Говерла (2061м), Піп Іван (2026м), Писаний Камінь (1221м) чи будь яку іншу вершину, здіснити похід за грибами чи просто відпочити в наметах на березі Прута, Черемоша, чи Рибниці. Але все ж таки найдоступнішим, найцікавішим, найпоширенішим і найпопулярнішим є пішохідний туризм.

Перед тим як вирушити в подорож не забудьте до неї ретельно підготуватись. Пам’ятайте, що Карпати не тільки живописні гори, але й гори, які приховують в собі потенційну небезпеку для неорганізованих, занадто завзятих і самовпевнених туристів. Особливо багато несподіванок підстерігає туристів в Чорногорі. Адже шквальні вітри з мокрим снігом посеред літа в супроводі нечуваної гірської грози з градом на двохтисячних висотах – не зовсім приємне і звичне явище для пересічного і не досить досвідченого туриста. Зимою ж схили цих гір лавинонебезпечні а глибина сніжного покриву, який надувається в цирки, кітли, кари і улоговини з Закарпаття сягає 30-40 метрів.

Тож перед виходом на маршрут зверніться до Верховинського пункту Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби пошуку і рятування туристів в горах. Тут Вам запропонують готові тури для подорожей, допоможуть в виборі оптимального для Вас маршруту, порекомендують точні картографічні матеріали, проінформують про прогноз погоди на декілька днів, а при потребі знайдуть для Вас професійного гіда-провідника, який не тільки безпечно проведе Вас по маршруту але й професійно розповість про всі особливості місць, по яких ви маєте намір мандрувати. Вам обов’язково посприяють у вирішенні транспортних проблем, розміщенні в гірських туристських притулках, одержанні на прокат туристського спорядження, порадять як краще пройти намічений маршрут, застережуть від можливої небезпеки, візьмуть на облік вашу групу на період подорожі і в разі непередбачуваних обставин вчасно прийдуть на допомогу.
На верх

Перспективи Верховинського району

Американські інвестори готові інвестувати 150 млн. гривень у розвиток вівчарства. (березень 2009р) 370 сімей у районі отримають 120 тис. гривень на закупівлю 50 овець та корму для них. Приплід наступного року родини передаватимуть іншим мешканцям. Американці розраховують, що 40% продукції вівчарства продаватимуть в Україні, а 60% експортуватиметься в США. Інвестори зацікавлені в продукції вівчарства через екологічність, дієтичність та низьку вартість. Планується, що з часом інвестори побудують в районі завод, який перероблятиме продукцію вівчарства.

У селі Пробійна в квітні 2009р Верховинського району запущено в дію гідроелектростанцію потужністю 1200 кВт, будівництво якої тривало майже рік. Вироблена електроенергія поступає в загальну енергомережу України. Пілотний проект реалізував приватний підприємець цього села. Про це повідомили у прес-службі губернатора Івано-Франківщини. Вартість проекту не розголошується. Втім достовірно відомо, що електроенергію, яку вироблятиме нова ГЕС, реалізовуватиме ВАТ "Прикарпаттяобленерго".

Новий курорт постане на землях Красницького, Верхньоясенівського та Довгопільського лісництв районного лісгоспу поблизу невеличкого села Бистрець Верховинського району. Лише за землевтрати і лісовтрати під час будівництва туркомплексу ТзОВ «Чорногора» дасть у бюджет району біля 19 млн. грн. А вже протягом першого року в реалізацію проекту планується інвестувати 50 млн. доларів. У «Чорногорі» буде лише 10 км лижних тарс, та й акцент у новому проекті робиться на екологічний та піший туризм, адже недалеко від туркомплексу знаходяться гори Піп Іван і Говерла.

Уже понад 10 років ведуться розмови про відкриття пункту пропуску, що скоротив би на 200– 250 кілометрів сполучення з балканськими державами. Якщо задум підтримають на найвищому рівні і юридично закріплять в угоді між Кабінетом Міністрів України і Урядом Румунії, то першим етапом стане створення пішохідного переходу на українсько-румунському кордоні у селах Шибене і Поєніле-де-суб-Мунте. Підвищення якості та кількості послуг в регіонах, які можуть приймати міжнародних та місцевих відвідувачів.

На Прикарпатті можуть добувати газ, але бракує інвестицій. Для дослідження перспективної свердловини бракує чотири мільйони гривень. Свердловина розміщена у Верховинському районі. ЇЇ було пробурено на глибину до 1.500 метрів і виявлено припливи газу. Проте через відсутність грошей дослідження свердловини припинено. Нагадаємо, що з 1771 року на Західній Україні було відкрито більше ста свердловин.



Як виникли Карпати

Колись на нашій землі була величезна рівнина, кінця краю якій не було видно. Рівнина зеленіла шовковими травами, вічнозеленими смереками і ялинами, могутніми буками і яворами, берестами й тополями, долиною текли потічки та річки, багаті на пстругів та іншу дрібну й велику рибу Володарем долини був велетень на ймення Силун. Коли йшов Силун, від його покроку земля здригалася. Розповідають, що Силун добре розумівся на ґаздівстві. Мав безліч усякої худоби. Череди корів та волів, отари овець, табуни коней, стада буйволів та свиней паслися на толоках, бродили лісами. А птиці! Тисячі качок та гусей плавали в ставках, багато курей кудкудакало на фермах. Жив цей ґазда у прекрасному палаці: з білого мармуру, з високими шпилями, які сягали аж до самих хмар. Палац був вибудуваний на груночку, висипаному людськими руками. Було там стільки кімнат, що легко можна було заблудитися. А в помешканні — добра всякого!
Вночі Силун спав у золотій колисці, вистеленій дорогими килимами. А вдень звик відпочивати у сріберному кріслі. На широкій долині слуги землю обробляли, хліб вирощували, за худобою доглядали, птицю годували. Люди мучилися, від зорі до зорі трудилися, багатство примножували, та не собі, а Силунові.
жниці жили не в палаці, а далеко від нього, в дерев'яних зрубах та землянках. Не хотів господар, щоб у світлицях смерділо гноєм чи людським потом.
Ні чоловіки, ні жінки, ні літні, ані молодь не сміли покидати маєток Силуна і йти собі шукати іншої роботи. Мусили жити і вмирати кріпаками.
Поміж цієї челяді служив у Силуна один хлопець на ймення Карпо Дніпровський, що прийшов сюди від берегів Дніпра. Він подався у мандри ще десятирічним хлопчиком: шукати щастя, бо батько помер, а мати жила бідно, і мусив їй чимось допомогти.
Служив Карпо рік, другий, п'ятий. Як і всі, косив траву, орав і сіяв пшеницю та жито, ячмінь і овес, збирав хліб.
Не тільки за себе працював, а й іншим допомагав, бо жалів слабеньких.
Полюбили його всі слуги і служниці. За чесність, працьовитість, справедливість. Карпо ненавидів тих, хто панові дуже низько кланявся, до самих ніг нахилявся. Тяжко йому було дивитись, як Силун усе забирає, а народ голодує.
Коли Карпові сповнилось від роду двадцять літ, вирішив додому повертатись. Був певний, що за добру працю пан йому заплатить, і він, Карпо, повернеться до матері не з порожніми руками. І тільки про це тепер і думав. Усе міркував, як із паном поговорити про розрахунок.
Раз уночі він вийшов надвір освіжитися. Проходив коло наймитських хатинок і побачив раптом якусь тінь. Скоро впізнав Силуна. Той ішов подивитися, як худоба ночує, чи все в порядку. Карпо подумав, що саме час поговорити з паном.
Коли Силун наблизився, Карпо дав про себе знати кашлем.
— Чому ти тут, Карпе? — озвався Силун, упізнавши хлопця.— Чи не дівча виглядаєш?
— Не дівча,— відповідає Карпо,— а вас, світлий пане. Маю з вами поговорити. Служив я вам довго й чесно, та маю додому вертатися, аби матінку живою застати... Платню за службу хочу попросити.
Силун спочатку подумав, що слуга жартує, бо досі ніхто не наважувався на те, щоб проситися геть від нього. Та й платні ніхто не вимагав. Але Карпо й не думав відступати;
— Я чесно служив, світлий пане. І моя робота, гадаю, щось коштує.
— Нікуди не підеш! — розізлився пан.— То вже я знаю, коли й куди мої слуги повинні ходити.
— Я піду, пане,— настоював Карпо.— Лише ще раз вам мушу сказати, що моя робота чогось коштує.
Це вже була нечувана зухвалість, якої пан простити не міг.
— Туди, під землю, тебе відпущу! — лютився він, показуючи пальцем униз і приступаючи до парубка.— Там буде твоя платня.
Та хлопець не відступив ані на крок.
— За мою роботу, пане, прийдеться платити,— ще раз нагадав, ніби й не чув панської погрози. Ця відповідь ще гірше розізлила Силуна, скипів так, що аж очі кров'ю налились, а з рота вогонь сапнув. Схопив він Карпа своїми дужими руками, підняв і вдарив ним об землю. Ударив так, що аж яма зробилася.
Але слузі нічого не сталося, звівся на ноги і відчув у собі непереможну силу,— то, мабуть, землиця йому подарувала за те, що робив на ній. Схопив Карпо Силуна, вдарив ним об землю, далі ще раз і ще раз, не витримала матінка-землиця тих ударів, розкололася. І опинився Силун у підземній печері, в яку гадав загнати непокірного слугу. Даремне він хотів вибратися на поверхню — земля закрилася, і не можна було знайти жодної щілинки. Тоді вдався Силун до своєї сили. Вдарив ногою у земну кору — вона вигнулася, та не відчинилася, вдарив другою — вигнулася ще більше, а відчинитися не хоче. Пробував головою пробивати, плечима витискати — марно, кулаками гатив — теж не допомогло. Але від його ударів на землі прерівній гора за горою робилася, і чим дужче кидав собою Силун-велетень, тим вищі гори піднімались навколо. А найдужче бив собою там, де Гуцульщина, і там гори вигналися найвищі.
Уранці як прокинулись наймити і побачили, що сталося, дуже здивувались. Навколо — гори, а там, де був палац, нічого не лишилося, усе провалилося у прірву. Раптом із-під землі вдарила вода, заповнила ту прірву. Чудувалися люди, а скоро зібралися на велику раду: як далі бути, як жити. Вирішили в цьому краї залишитися. Озеро назвали Синевирським, бо було синє-синє, як небо. А горам на честь Карпа дали ймення Карпати.
Люди зажили по-новому. Одні залишились на рівнині, інші подалися в гори. Орали, сіяли, хліб вирощували, худобу доглядали. Навчилися ліси рубати, хати будувати.
Кажуть, що Силун ще й тепер не стих під землею, пробує вирватися, але вже не викидає гори, бо постарів і моці такої не має. То вже не вирватись йому на поверхню ніколи!


Українські Карпати

Українські Карпати — частина гірської системи Карпат на Заході України. Довжина їх від верхів`їв Сану до витоків Сучави становить 280 км, ширина понад 100 км. Займають територію Закарпатської, частково Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. Площа понад 24 тис.кв.км. Гірські хребти, розділені поздовжніми улоговинами та розмежовані глибокими поперечними долинами, простягаються з Пн.Зх. на Пд.Сх. Середня висота Українських Карпат - 1000 м. На них припадає 10,3% площі усіх Карпат і 3,5% території України. Простягаються вони з північного заходу на південний схід майже на 280 км, середня ширина - 100 км. Найвища вершина - гора Говерла (2061 м). В межах України Карпати ділять на: зовнішні (Скибові) - Бескиди, Горгани і Покутсько-Буковинські Карпати; централь-ні або Верховинські; внутрішні або Полонинсько-Чорногірські.


Географія Карпат

Абсолютні висоти гірської системи коливаються від 120-400 м біля підніжжя гір до 500-800 м у міжгірних улоговинах та 1500-2000 м вздовж основних хребтів. Усі найвищі вершини - Говерла (2061 м - найвища точка України), Бребенескул (2032 м), Піп-Іван (2028 м), Петрос (2020 м), Гутин Томнатик (2016 м), Ребра (2010 м) - зосереджені на масиві Чорногора.

В геологічній будові переважає крейдово-палеогеновий фліш, трапляються виходи юрських вапняків, палеозойських кристалічних сланців. Неогенові вулканогенні утворення представлені андезит, базальтами та їхніми туфами.

Природа Українських Карпат представлена складною системою територіальних одиниць, що створюють високогірний, середньогірний, низькогірний та передгірський яруси. До високогірного ярусу належать давньольодовиково-високополонинські флішеві гірські ландшафти з максимумом відносних перевищень до 1500 м (масиви Чорногора, Свидовець та ін.) в осьовій частині гір. Другим видом гірських ландшафтів цього ярусу є давньольодовиково-високополонинські кристалічні ( Марамороський масив, Чивчини ). Три види ландшафтів становлять наступний, основний за площею, середньогірний ярус. Ландшафти середньогірно-полонинські (перевищення до 1300 м) представлені масивами Полонинського хребта ( Пікуй, Боржава, Красна, Стій ). Потужне зовнішнє пасмо - середньогірно-скибові ландшафти (перевищення до 1000 м), найтиповіше виражені в Бескидах, Покутсько-Буковинських горах. Вздовж південного краю Українських Карпат простягаються середньогірно-давньовулканічні ландшафти Вулканічних Карпат ( Маковиця, Синяк, Великий Діл, Бужора, Тупий).

Ландшафти низькогірного ярусу простягаються двома смугами всередині гір та формують їхні крайові структури. Міжгірно-верховинські ландшафти (перевищення до 400 м) пов`язані з Головним Карпатським вододілом ( Стрийсько-Санська, Воловецька та інші верховини, а також Міжгірська, Верхньобистрицька, Ясінська, Ворохтянська та Верховинська улоговини). Тут містяться основні карпатські перевали ( Ужоцький перевал, Верецький перевал, Воловецький перевал та інші). До регіонального розлому, що обмежовує флішеві Карпати на Півдні, приурочені низькогірно-стрімчакові ландшафти - Угольський, Свалявський та інші (перевищення до 400 м). Тут зосередженні найвідоміші карстові печери регіону. Пн.-сх. край Українських Карпат становлять низькогірно-скибові ландшафти (перевищення до 400 м) у межиріччях Дністра, Стрию, Свічі, Лімніці, Бистриці, Пруту, Черемошу, Сірету. Горбогірно-улоговинні ландшафти (перевищення 300 м) характерні для межиріч Тиси, Тересви, Тереблі, Ріки, Боржави, Латориці на Закарпатській низовині.

З корисних копалин найбільше значення мають нафта, природний газ, озокерит, сірка, мінеральні лікувальні води.


Клімат

За кліматичним районуванням гори належать до кліматичної підобласті Українських Карпат. Клімат помірно-континентальний, теплий, з циклонічними та антициклонічними вторгненнями атлантичного повітря. Температура найтеплішого місяця (липень) у передгір`ях +18, +20°, у високогірному ярусі +8, +10°, найхолоднішого (січень) - відповідно -3, -6° і -8, -9°.

Кількість опадів від 500-800 мм у передгір`ях і до 1600-2000 мм на найвищих хребтах. У цих умовах формується густа (до 1.5 км/кв.км) гідрографічна сітка - численні витоки Тиси, Дністра і Пруту. Вони належать до річок мішаного живлення з переважанням дощового. Режим паводковий протягом усього року. В давньольодовиково-високополонинських ландшафтах збереглися карові озера ( Бребенескул, Верхнє, Несамовите, Ворожеська, Апшинець та інші). Найбільшим з озер обвального типу є Синевир. Трапляються залишки штучних водойм - гатей.


Говерла

Говерла — найвища вершина Українських Карпат і найвища точка України, висота 2060.8 м. Розташована у Рахівському районі на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей на масиві Чорногора.


Легенда

В одному селі жив хлопець, якого прозвали Прут. Якось запрацювався він у горах і вирішив не йти додому, а заночувати в лісі. Знайшов він собі високу струнку ялину й розташувався під нею. І приснився йому дивний сон - начебто прийшла до нього гарна дівчина, вся в зеленому. Дівчина гладила його по волоссях і співала пісню. Але тільки хлопець простягнув до неї руку, вона відразу зникла. Прокинувся він, а навколо нікого. Помітив тільки на гілці зелену стрічку. Запала дівчина йому в душу, і вирішив він її знайти. Наступним вечором він знову влаштувався під тією же ялиною, але не спав. Уже стемніло, і він побачив, як з-під землі з'явилася та дівчина й пішла прямо до того місця, де сховався Прут. Тільки підійшла вона до дерева, як хлопець вискочив й обійняв її. Він запитав, як її звуть. Вона спочатку злякано дивилася на нього, але потім посміхнулася й сказала: - Говерла. Після тієї ночі Прут уже майже не з'являвся будинку. Увесь час він проводив у горах. Вони покохали один одного. Однак Говерла була дочкою гірського царя, тому вона не могла спуститися з гір до людей. Як тільки батько довідався про її любов, він прокляв її. Не змогла вона далі жити без нього й стрибнула вниз із високого обриву. Відразу здійнявся страшний вітер, що руйнував усе на своєму шляху. Ранком знову засяяло сонце, і люди побачили, що на місці долини тепер з`явилася величезна гора. Довго шукав Прут Говерлу. Побіг він на гору й почув її голос. Не повернувся він більше до людей. І відтоді потекла вниз гірська річка, прокладаючи собі шлях між скелями. І прозвали люди річку Прутом, а гору Говерлою.

А от інше продовження цієї легенди …

Покохав Прут Говерлу. Ця любов була щирою, радісною для обох. Але Говерла була Дочкою гірського царя і не могла, просто не мала права звичайного хлопця. Але любов не можна сховати від людських очей. Довідався про це Цар. Заборонив Говерлі виходити на побачення до Пруту. Але сила любові була вище заборони батька й Говерла тайкома втекла в гори до Пруту. Але довідався про це Цар, розгнівався й сховав Говерлу. Ранком прокинулися люди й побачили серед гір нову вершину, вкриту снігом, начебто білою шапкою. Це була Говерла, що батько, завдяки чарам, перетворив у гірську вершину. Довго шукав Прут Говерлу, зустрів у горах старого діда. Той сказав йому: "Якщо хочеш бачитися з Говерлою, то потрібно йти на схід на вершину гори й гірська вершина знову стане твоєю коханою". І пішов Прут. Продирався крізь хащу, мочив ноги в гірських потоках. От і сонце сходить, а Прут не встигає зійти на вершину. Сіл він під ялину й гірко заплакав. З цього місця, де він плакав, потекла вниз річка, що століттями обіймає гору. Гору назвали Говерла, а ріку - Прут.


Сходження на Говерлу

Розгляним один з маршрутів сходження на Говерлу літом. смт. Ворохта - Туристична база “Заросляк”. До Туристичної бази “Заросляк” можна легковою машиною доїхати приблизно за 1годину із смт. Верховина. Далі пішки на Говерлу. (3,7 км. або 4,3 км.) Приблизно 2 години. Ви на Говерлі.


На верх


© 2009 ІКЦ Made in Verkhovyna